Війна… Вимов це слово – і побачиш, як у наших, укритих сивиною бабусь і дідусів, зразу зникає  усмішка з обличчя. Це чорна ганебна сторінка в історії людства, події, від яких мимоволі здригнешся і тихенько помолишся, щоб такого ніколи не сталося.

13 вересня у школі пройшов урок пам'яті, який провела вчитель-пенсіонер Сахно Марія Дмитрівна. Спогади, якими вона поділилася, запам’яталися їй на все життя. Дитинство і війна. Здавалося б, що ці слова не мають права стояти поряд… І тільки сльози тихенько котяться по старенькій  щоці. А було ж…

Так вміє розповідати тільки вчитель – проникливо, спокійно, зрозуміло. Говорять не уста, а серце.  А ми слухаємо. Це потрібно знати, бо без минулого немає майбутнього. Ми запам’ятаємо, адже так мало залишилося свідків тих страшних часів. Дякуємо, Маріє Дмитрівно!