Сучасна сім*я має забезпечувати достатні
матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та
духовного розвитку дитини.
Батьки… Які вони повинні бути? Загальних рецептів немає. І все ж… Ніжна, весела мати, що вміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і попустує. Можливо. на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.
А дитина, якою б вона не була, коли її скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє.
У виховній системі нашої школи важливим чинником є родинна педагогіка.
Родинна педагогіка розглядає виховання дитини, як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне і психічне здоров*я, стійкість нервової системи на ті чи інші види подразнень. А тому важливо поєднувати елементи наукової педагогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім*ї.
Ми живемо в сільській місцевості і зрозуміло, що в цьому є своя специфіка. Батьки наших дітей – це працівники сільського господарства. Батьків, які мають вищу освіту небагато та й по відношенню до школи і вихованню дітей вони різні: одні – дуже великі помічники вихователів, вони піклуються про виховання та матеріальну базу ( більшість їх в батьківському комітеті школи та класів), інші байдужі до проблем школи, є таки, що навпаки заважають плідно працювати, а є і ті, що негативно впливають на дітей, ведуть аморальний спосіб життя, не приділяють уваги дітям…Батьки різні, на жаль, ми їх не обираємо, педагогічних знань у батьків небагато.
То ж виникає запитання – хто повинен допомогти батькам набути ці педагогічні знання? Спадає на думку традиційна відповідь – школа. І це, зрештою, правильно. Бо освіта лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.
Аналіз педагогічної практики показує, що найкращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов*язкові для батьків бесіди, групові та індивідуальні консультації, педагогічні практикуми, батьківські загальношкільні та класні збори, активне залучення до участі у виховній роботі з класом, до виконання доручень батьківського комітету.
Зібрані матеріали призначені для класних керівників, вчителів в організації роботи з батьками.
Батьки… Які вони повинні бути? Загальних рецептів немає. І все ж… Ніжна, весела мати, що вміє бути ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий батько, що часом усміхнеться і попустує. Можливо. на таких невеликих «вкраплюваннях» мають триматися і авторитет, любов до дітей.
А дитина, якою б вона не була, коли її скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє.
У виховній системі нашої школи важливим чинником є родинна педагогіка.
Родинна педагогіка розглядає виховання дитини, як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що впливають на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне і психічне здоров*я, стійкість нервової системи на ті чи інші види подразнень. А тому важливо поєднувати елементи наукової педагогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім*ї.
Ми живемо в сільській місцевості і зрозуміло, що в цьому є своя специфіка. Батьки наших дітей – це працівники сільського господарства. Батьків, які мають вищу освіту небагато та й по відношенню до школи і вихованню дітей вони різні: одні – дуже великі помічники вихователів, вони піклуються про виховання та матеріальну базу ( більшість їх в батьківському комітеті школи та класів), інші байдужі до проблем школи, є таки, що навпаки заважають плідно працювати, а є і ті, що негативно впливають на дітей, ведуть аморальний спосіб життя, не приділяють уваги дітям…Батьки різні, на жаль, ми їх не обираємо, педагогічних знань у батьків небагато.
То ж виникає запитання – хто повинен допомогти батькам набути ці педагогічні знання? Спадає на думку традиційна відповідь – школа. І це, зрештою, правильно. Бо освіта лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.
Аналіз педагогічної практики показує, що найкращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов*язкові для батьків бесіди, групові та індивідуальні консультації, педагогічні практикуми, батьківські загальношкільні та класні збори, активне залучення до участі у виховній роботі з класом, до виконання доручень батьківського комітету.
Зібрані матеріали призначені для класних керівників, вчителів в організації роботи з батьками.
